Корисні посилання
Формувальне оцінювання
Психологічна підтримка дітей під час війни
Прийоми першої психологічної допомоги в кризових станах
Як здружити дітей і подарувати відчуття безпеки
Страх гучних звуків.Як підтримати дитину?
Відчуженість у поведінці дитини
Нестандартні способи заспокоїти галасливий клас
5 способів, аби допомогти дітям подолати стрес
Активне слухання: важливий інструмент щоб підтримати дитину
_________________________________________________
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни
1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише після заспокоєння. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ НАСТРОЮ
1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука) Песимістичний тільки дилетант.
2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).
3. Якщо у вас з’явилося бажання вигнати учня з класу, вийдіть самі).
4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "Добрий день”, теж можна виховувати і піднімати настрій.
5. Вмійте бути ледачими! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам’ятайте: думати про себе – ваш головний обов’язок.
6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.
ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ПЕДАГОГА
1. Прийшов у школу - зроби розумне й шляхетне лице.
2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з'їж морозиво.
3. Гроші та педагогіка мало сумісні.
4. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.
5. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.
6. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.
7. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель - спопелити душу.
8. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.
9. Намагайся їсти кожен день.
10. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.
11. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.
12. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.
13. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.
14. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.
15.Пам'ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.
16. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.
17. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: "Он вчителька пішла".
18. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.
19. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.
ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС
1. Вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам небайдужий і ви готові зрозуміти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасовий і швидко мине. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.
4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили.
5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: «розумію», «відчуваю», «хочу допомогти».
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Пам’ятайте : недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку.
8. Якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка, звертайтесь за допомогою або консультацією до спеціаліста.
ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!
- Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
- Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
- Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
- Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
- Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
- Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
- Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
- Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
- Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
- Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
- Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
- Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.
Поради для вчителів початкової школи, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами:
1. Підготувати дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми потребами (створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки).
2. Перед прийомом до класу дитини з особливими освітніми потребами детально ознайомитися з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина.
3. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у школах під час навчання дітей з ООП.
4. На кожну дитину з особливими освітніми потребами необхідно скласти індивідуальний навчальний план.
5. Знаючи специфічні особливості психічних процесів дітей з особливими освітніми потребами, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.
6. Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
7.Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.